У народі християнське свято Великодня є одним з найбільш шанованих й важливих. Воно асоціювалося з перемогою добра над злом. Навіть той, хто не ходить до церкви серед року, не відмовляється цього дня у відвідинах святого місця, щоб освятити великодній кошик. Як і кожне свято, Великдень проходить через деякі трансформації, спричинені плином часу. Осучаснення свята в Україні відбувається, зокрема, через приготування найрізноманітніших варіацій пасок, сучасне декорування оселі тощо. Сьогоднішня стрічка Інстаграм кожного українця наповнена мільйонами рецептів великоднього столу й рілсами зі смішними, але правдивими словами: «В цей непростий для всіх українців час, коли тривоги, летять ракети і постійно щось відбувається… Скажіть чесно, ви вікна будете мити перед Великоднем?».
А як святкували Великдень наші пращури? Насправді, народні традиції передаються з покоління у покоління крізь віки, тому багато у чому сьогоднішнє святкування нагадує давнє. Відчуття свята розпочинається з передвеликодньої метушні. Давні українці починали готуватися до свята заздалегідь з величезною ретельністю.
Випікання пасок
За традицією великодній обрядовий хліб випікався або у четвер, або у суботу. Паска грала важливу роль, адже українці вірили, що якщо вона вийде гарною, то на всю родину буде чекати вдалий рік. Коли підходило тісто усі мешканці намагалися максимально зберігати тишу, тоді не можна було ані гримати дверима, ані сваритися, ані голосно говорити. Тісто найчастіше накривалося вишиваним рушником. У західних регіонах існував звичай на рушник класти гілочку верби, освяченої у Вербну неділю. Це був своєрідний оберіг паски. На Закарпатті існувала традиція, що під час випікання пасок діти мали стрибати у хаті, це буцімто допомагало релігійному хлібові гарно вирости у висоту. А от у Дніпропетровщині навпаки дітям не дозволялося навіть заходити у кімнату, де у печі стояли паски, адже вважалося, що від шуму релігійний хліб міг покоситися на бік.
Також у ті самі дні було прийнято робити писанки та крашанки. Історія писанки пов’язана з культом уславлення весняного пробудження, всього живого на землі, а всі знаки на ній символізують воскресіння природи. До речі, дівчата вірили, що якщо вмитися червоною водою в якій фарбувались крашанки, то весь рік будеш рум’яною.
Освячення пасок
Раніше пасочки, як і інші страви, ставилися у довгі вишиті рушники й таким чином транспортувалися до церкви. Ще у деяких регіонах були поширені спеціальні шиті сумки або великі за діаметром, але низькі кошики з двома маленькими ручками по боках. Такий кошик мали нести до церкви найстарший й наймолодший член родини. Ще за традицією першими великоднім столом частувалася худоба.
Святковий сніданок
Раніше, як і у наші дні, на святковий сніданок збиралася вся родина. Вважалося, що першими всі мали скуштувати паску і крашанку або писанку, а вже потім переходити до інших страв. Все, що освячувалося у церкві, в жодному разі не можна було викидати – страви віддавалися худобі, яєчні шкарлупки закопувалися у землю тощо.
Після святкового сніданку біля церкви відбувалися великодні забави, на які з нетерпінням чекала молодь.
Традиції з часом підлягають трансформаціям, але, насправді, залишається те, що дійсно є важливим – час, який ми проводимо з дітьми, випікаючи пасочки, час з родиною за святковим столом у прибраній оселі, віра у душі й чистота думок. Хай ваш Великдень буде смачним, ароматним, теплим, родинним й дуже тихим. Будьмо!
