Якщо ще декілька місяців тому мало хто чув слово “квадробер” (а з тих, хто його чув, більшість не знали достеменно, що воно таке), то зараз вже не можна не помітити очевидного – на вулицях більшості великих міст, в дворах житлових комплексів, на майданчиках, в парках та інших громадських місцях можна часто побачити дітей чи підлітків з накладними хвостами, в масках тварин. Найчастіше вони пересуваються на чотирьох лапах, імітуючи братів наших менших.
Отже, хто вони такі квадробери, і що це за масовий тренд?
Хто такі квадробери?
Можна із повною впевненістю констатувати, що квадробери — це нова субкультура, яка стала настільки трендовою за останні кільканадцять місяців, що почала поступово витісняти деякі більш традиційні субкультури. Чому ж вона різко набула популярності? Однією із основних причин її поширення, особливо серед підлітків, є бажання наслідувати тренд. Підлітки — це вже не діти, але ще й не дорослі. Саме в цьому віці легко піддатися різноманітнім впливам. Бути сучасним, бути в тренді, мати визнання однолітків, бути таким, як усі, бути кращим за інших, долучатися до нового та популярного – ось основні мотиви, чому підлітки часто захоплюються різними субкультурами, в тому числі, не винятком стала субкультура квадроберів.
Чи несе загрозу субкультура квадроберів?
Безперечно, самоідентифікація — важливий елемент формування особистості дитини чи підлітка. Правильні моделі поведінки, вміння спілкуватися, вести себе відповідно до різних життєвих ситуацій — все це дитина вибудовує у собі протягом тривалого часу.
- Чи може наслідування поведінки тварин вплинути на формування особистості, її соціалізацію?
- Чи може звичайна гра, імітація поведінки тварини, вплинути на психіку самої дитини?
- Чи може дитина, яка увійшла в роль квадробера, нашкодити іншим?
Очевидно, що ствердних чи негативних відповідей на ці питання бути не може. Адже кожна дитина — це безмежний внутрішній світ, що ховається за зовнішньою оболонкою, що часто здається міцною та надійною. Саме від того, в якому стані перебуває дитина, наскільки серйозно вона відноситься до імітації поведінки тварин залежить, чи буде це нести для неї небезпеку. Небезпека може бути тоді, коли гра вийде за свої межі, коли імітація поведінки тварин вплине на самоідентифікацію, і, як наслідок, змінить процес соціалізації. Коли роль стане життям, а звичайне “людське” буття буде здаватися нудним та менш цікавим, ніж те, що в грі.
Тварини не завжди безпечні для оточуючих, не всі добрі, зустрічаються і агресивні. То чому квадробер чи група квадроберів не можуть бути використані кимось, хто має не до кінця благі наміри, для недобрих цілей, що не обмежуються стрибками на “чотирьох по траві”? Питання швидше риторичне.
Що робити батькам, коли їхня дитина квадробер?
Ніхто краще не може знати дитину, розуміти її внутрішній світ, ніж батьки. Саме вони мають розпізнавати і вчасно реагувати, коли буде очевидно, що це не просто захоплення дитини, а щось більше. Або це не просто дитяча забавка — а заняття, що впливає на інші сфери життя, не просто хобі — а нав’язлива та шкідлива звичка. Саме в таких випадках, можливо і варто більш серйозно поставитися до захоплення своєї дитини, доки воно ще не стало чимось більшим, ніж просто тренд для наслідування. Опіка, любов, цікаве та різноманітне дозвілля, правильно налагоджений контакт з дитиною, щоб вона відчувала себе щасливою — це ті інструменти, які дозволять поступово зменшити цінність квадроберингу, зробити його лише одним із захоплень.
Варто розуміти, що квадроберинг — це звичайне заняття, одне із сотень хобі, які приходять і відходять у дитячому та підлітковому віці, і не становлять жодної небезпеки, коли дитина в сім’ї та соціумі почуває себе щасливою.
