Нещодавно ведуча аудіоподкасту “Всесвіт трансформаційних ігор” Юлія Ублінських мала можливість провести змістовне цікаве інтерв’ю із Джулією Ковальською – письменницею зі Львова, ігропрактиком, авторкою трансформаційних ігор та метафоричних карт, організатором фестивалю трансформаційних ігор у Львові.
Скільки фестивалів ви вже проводили, та як виникла сама ідея проведення фестивалів трансформаційних ігор?
Нещодавно провели другий фестиваль. А ідея виникла тому, що у Львові вже дуже давно не було фестивалів. Ми плануємо проводити такі заходи щоквартально.
Які основні цілі та мета цих фестивалів?
Хочу, щоб мене оточувало більше щасливих людей, яким цікаве життя та розвиток. Потрібно мати внутрішню опору в собі. Фестивалі дають потужний заклик до дій, сміливість. Такі заходи важливі в часи, коли дуже багато невідомості.
Яка цільова аудиторія ваших фестивалів?
Це можуть бути і жінки, і чоловіки. Ігор дуже багато з різними напрямками, тому і цільова аудиторія дуже широка. Це може бути будь-хто, хто одного разу встав, подивився в дзеркало і запитав: “Що я можу ще кращого зробити для себе?” Наша аудиторія, це люди — які хочуть змін, іноді навіть дуже сильних змін.
Розкажи трохи більш детальніше про свої власні ігри?
Моя основна гра, яку я представлю на фестивалі, називається “Твоя душа без дна”. Друга моя гра стосується світлої та темної сторони кожної людини, яка дозволяє досліджувати себе в найрізноманітніших ситуаціях. Третя гра “Страхів net”, стосується того, що відсутність чогось у людини обумовлена виключно її страхами. Як потоваришувати зі страхом, чи прогнати його – власне про це і є гра.
У всіх іграх є письменницькі практики. Терапія творчістю разом із трансформаційними іграми — цілюща суміш, яка обов’язково зробить тебе іншим.
Чи плануєш ти писати якісь інші ігри ?
Я хочу написати гру про те, як навчитися писати або як написати свою книгу. Я навчаю писати, зараз запускаю міні-курс для тих, хто хоче цього навчитися. Я хочу через гру допомагати людям “розчаклуватися” в плані письменництва.
Які відгуки ти отримуєш після ігор та яким чином ти визначаєш їхню ефективність?
У мене більше психологічні ігри. І основна проблема в тому, що результату не можна побачити вже завтра. За деякий час учасники ігор часто мені говорять, що все після гри стало іншим. Вища нагорода – це коли навіть родичі та друзі грають з тобою не для того, щоб підтримати тебе, а тому, що відчувають, що для них є така потреба. В мене на іграх завжди складається дружня атмосфера, коли всі учасники почувають себе так, ніби вони між собою вже дуже давно знайомі.
Коли ти переходиш в роль ведучої, чи стаєш ти якоюсь іншою?
Я не можу сказати, що переходжу в якусь іншу роль. Я завжди залишаюся такою, як мене знають і сприймають усі навколо.
З якими викликами ти зустрічалася під час написання своїх ігор і книги?
Основний виклик – це лінощі. З ваганнями, чи буде це цікаво для інших, ну і, звісно, із творчою кризою, прокрастинацією (куди без неї).
Хто може звернутися до тебе і з якими запитами?
Якщо це мова про трансформаційні ігри, то якщо коротко, то це всі люди, які хочуть познайомитися із тими частинами себе, від яких вони зазвичай тікають. Якщо це письменницькі практики, то всі, хто хоче навчитися писати, повертати себе до цілей за допомогою письменницьких технік. Хто хоче навчитися писати від невеличкого поста до книги.
Де ти в цей нелегкий час береш натхнення?
Я закохуюсь у все, що є навколо — у природу, світ, поезію, життя. Хочу прочитати свій вірш:
Закохуйсь до нестями в себе,
Твори роман з своїм життям.
Відчуй, почуй душі потреби,
Пірнай в бажання океан…
Закохуйся щоденно, щиро
У свій відбиток, що на склі,
У відображення у вирі,
Природу, мир, сніги, дощі.
Навчись любити себе ніжно
За просто так, а не за щось.
І полюби життя безмежно,
Тоді вже кохай когось!
Прослухати повну версію інтерв’ю з Юлією Ковальською можна нижче:
