День подяки: історія та традиції головного свята Америки

Історія свята в США

Записи минулого розповідають історію про те, як знаменитий корабель «Мейфлауер» пришвартувався до берегів Америки, люди зійшли з корабля і оселилися на незнайомій землі. Саме з цього етапу почалася американська історія. Переселенці організували свою громаду і почали обробляти землі. Але все йшло не так вже й райдужно, з наближенням зими настав голод. На жаль, майже половина колонізаторів загинули від хвороб і нестачі їжі.

Допомога прийшла від місцевих жителів – індіанців. Жителі кількох племен допомогли вижити переселенцям, які залишились. Вони пояснили, як правильно вирощувати культури на цьому грунті та поділилися деякими провіантом, щоб у поселення були сили для обробітку земель.

Через рік після прибуття на материк пілігрими провели перший день подяки в Америці. Тоді, в 1621 році, за столом зібралися і поселенці, і індіанці на чолі зі своїм вождем. Цим бенкетом всі присутні висловлювали подяку Богу за допомогу і милість. Одночасно осіннє свято підводило підсумки врожаю і ознаменовувало прихід зими.

А ось національним торжеством День подяки в США став лише на момент проголошення держави незалежною. Джордж Вашингтон, один з найбільш легендарних президентів США, запропонував відзначати свято на офіційному рівні в 1789 році. Разом з цією ідеєю затвердили і точну дату – 26 листопада. Його послідовник, Авраам Лінкольн, видав указ, що День подяки відзначатимуть в останній четвер листопада, але Франклін Рузвельт переніс дату на передостанній четвер. У цих змінах календарних свідоцтв нескладно заплутатися і важко зрозуміти якого ж числа День подяки. У 1941 році Рузвельт все ж встановив остаточну дату, яка діє і до цього дня – в четвертий четвер листопада всі сім’ї збираються за одним столом.

Помилування індички

За роки існування Дня подяки навколо свята склалося безліч традицій. Наприклад, жоден святковий стіл не обходиться без індички. Всього щорічно на столи до американців потрапляють понад 50 мільйонів цих птахів.

При цьому щороку президент США «милує» одну з індичок, рятуючи її від попадання в духовку. Перше задокументоване «помилування» відбулося в 1865 році в будинку Авраама Лінкольна. Живу індичку привезли для святкової вечері, але син президента Тед попросив зберегти їй життя, що і було зроблено.

У деяких джерелах стверджується, що традиція «помилування» індички зародилася в 1940-ві роки при Гаррі Трумені, але насправді йому просто щорічно публічно дарували живу індичку від Національної федерації виробників птиці (до речі, зазвичай саме цей подарунок і потрапляв в духовку). У 1963 році президент Джон Кеннеді залишив індичку в живих, сказавши, що «їй треба ще підрости».

Незграбний момент стався з Рональдом Рейганом, який не встиг договорити святкову промову, а птах спробував вирватися і втекти. Рейган погіршив ситуацію, звернувшись до птаха і пожартувавши: «Послухай, у мене був шанс застрелити тебе днями, але я цього не зробив».

Джордж Буш – старший провів першу офіційну церемонію помилування індички в 1989 році. З тих пір вона щорічно проходить в Білому домі напередодні свята. На церемонії присутні дві індички: головна винуватиця торжества та її «двійник», на випадок якщо з першої щось станеться або вона втече. Президенти дають таким птахам імена і після церемонії відправляють в зоопарки.

За давньою традицією в День подяки кілька поколінь однієї сім’ї збираються в будинку старших на святковий обід. Кожен вимовляє слова подяки за все гарне, що відбулося минулого року. На столах в цей день у сучасних американців те саме, що було в їхніх предків в далекому 1621 році на першому обіді на честь Дня подяки: фаршировану індичка з журавлинним сиропом, солодкий гарбузовий пиріг та яблучний сидр.